Medikamente für Wiederholungstäter

Події останніх п'ятнадцяти років ми навряд чи схильні вважати історією. Адже ми звикли, що вона являється нам із драматичним виразом на обличчі, переважно за посередництва офіційних осіб, як-от у день Перемоги, або ж у вигляді бетонних пам'ятників. Здається взагалі, ніби щодо них - як і, зрештою, щодо всього повоєнного радянського життя - суспільство охопила благодатна амнезія чи, може, амністія... Що вже казати про такі каламутні останні п'ятнадцять років. Звісно, ми раді спекатися минулого, адже нам дошкуляє хмара актуальних проблем. Утім, нині українське суспільство вкотре опинилося перед невідомим. Що робити з виборами? До кого прислухатися в гаморі голосів українського барокового політвертепу? Здоровий інстинкт підказує, що віч-на-віч із невідомим можна зробити лише одне. Зупинитися, аби зосередитись і пригадати собі історію, навіть якщо це такі розмиті й свіжі контури ще-не чи вже-майже-історії останніх років. У ситуації миготіння політичних декорацій і хронічного хамелеонства політиків тільки вона може допомогти збагнути, хто є хто...